НОВОСТИ УКРАИНЫ
       СОБЫТИЯ В МИРЕ

Новости Украины, события в мире

Ющенко вернул в ВР законы, принятые в начале сентября (текст предложений Президента)

Пресс-служба президента Украины разослала текст предложений Виктора Ющенко к законам, которые он вернул в Верховную Раду:



«Відповідно до частини другої статті 94 Конституції України Президент України повернув зі своїми пропозиціями Закон України «Про Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України» для повторного розгляду Верховною Радою України.

Представлятиме пропозиції Глави держави під час розгляду Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України заступник Глави Секретаріату Президента України - Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України І.Пукшин.

ПРОПОЗИЦІЇ

до Закону України «Про Дисциплінарний статут «Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України»

На підпис Президентові України надійшов Закон України «Про Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України».

Аналіз Закону, що надійшов на підпис, свідчить, що він відрізняється від одноіменного Закону, який 13 квітня 2007 року було повернуто Президентом України для повторного розгляду парламентом. Зокрема, одержаний Закон датовано 4 вересня 2008 року за номером 373- VІ та підписано Головою Верховної Ради України А.Яценюком. Закон же, що був повернутий Президентом України до Верховної Ради України для повторного розгляду, датований 16 березня 2007 року за номером 759-V та підписаний Головою Верховної Ради України О.Морозом.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 7 липня 1998 року № 11-рп, термін «закон» вживається в частині четвертій статті 94 Конституції України у значенні юридичне цілісного і структурно завершеного нормативно-правового акта, який приймається Верховною Радою України відповідно до її конституційних повноважень (пункт 3 частини першої статті 85, стаття 92 Конституції України), і не означає за змістом окрему частину закону чи поправку до нього. Таким чином, усі реквізити закону, в тому числі дата прийняття, номер і підпис Голови Верховної Ради України, є його невід'ємними складовими.

З огляду на наведене Закон, який надійшов на підпис, не можна вважати Законом від 16 березня 2007 року № 759- V.

Тож, керуючись нормами статті 94 Конституції України, ураховуючи Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року № 11-рп, висловлюю до Закону України від 4 вересня 2008 року № 373- V І «Про Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України» такі зауваження та пропозиції.

Всупереч нормам пункту 22 статті 92 Конституції України Закон містить неоднозначні положення щодо застосування дисциплінарних стягнень, не визначає обсяг повноважень осіб начальницького складу, які накладають стягнення і застосовують заохочення, не надає чітких визначень термінів, що застосовуються в Законі. Це може призвести до різного їх тлумачення і неоднакового застосування, погіршить правове регулювання питань притягнення до дисциплінарної відповідальності, що, в свою чергу, може спричинити непередбачувані наслідки, зокрема, порушення конституційних прав і свобод громадян. Крім того, зазначені недоліки Закону можуть поставити під загрозу діяльність Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України як у мирний час, гак і в особливий період.

Ураховуючи викладене, пропоную прийнятий Верховною Радою України 4 вересня 2008 року Закон України «Про Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України» відхилити.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

Відповідно до частини другої статті 94 Конституції України Президент України Віктор Ющенко повертає зі своїми пропозиціями Закон України «Про організацію роботи та порядок діяльності Верховної Ради України» для повторного розгляду Верховною Радою України.

Представлятиме пропозиції Президента України під час розгляду Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України заступник Глави Секретаріату Президента України - Представник Президента України у Верховній Раді України О.Слюсаренко.

ПРОПОЗИЦІЇ

до Закону України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України»

На підпис Президентові України надійшов Закон України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України».

Аналіз Закону, що надійшов на підпис, свідчить, що він відрізняється від одноіменного Закону, який 23 квітня 2008 року було повернуто Президентом України для повторного розгляду парламентом. Зокрема, одержаний Закон датовано 4 вересня 2008 року, він має номер 374-VI. Закон же, що був повернутий Президентом України до Верховної Ради України для повторного розгляду, датований 8 квітня 2008 року, має номер 246- V І.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 7 липня 1998 року № 11-рп, термін «закон» вживається в частині четвертій статті 94 Конституції України у значенні юридичне цілісного і структурно завершеного нормативно-правового акта, який приймається Верховною Радою України відповідно до її конституційних повноважень (пункт 3 частини першої статті 85, стаття 92 Конституції України), і не означає за змістом окрему частину закону чи поправку до нього. Таким чином, усі реквізити закону, в тому числі дата прийняття та номер, є його невід'ємними складовими.

З огляду на наведене Закон, який надійшов на підпис, не можна вважати Законом від 8 квітня 2008 року № 246-VI.

Тож, керуючись нормами статті 94 Конституції України, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року № 11-рп, висловлюю до Закону України від 4 вересня 2008 року № 374-VI «Про організацію і порядок діяльності Верховної України» такі зауваження та пропозиції.

Законом установлено, що організація і порядок діяльності Верховної Ради України встановлюються Конституцією України, законами України про статус народних депутатів України, про комітети Верховної Ради України, про тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України, іншими законами України та Регламентом Верховної Ради України (стаття 1).

Таким чином, замість урегулювання суспільних відносини, що виникають у зв'язку з організацією та порядком діяльності Верховної Ради України (закріплення на законодавчому рівні процедурних питань її функціонування, зокрема, порядку підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування органів Верховної Ради України, законодавчої процедури, процедури розгляду інших питань, віднесених до повноважень парламенту, прийняття ним рішень тощо), Законом передбачено бланкетну норму, яка відсилає до інших джерел права і не створює належної правової бази для роботи парламенту, як того вимагає Конституція України.

Крім того, положення Закону санкціонує прийняття Регламенту Верховної Ради України підзаконним актом. Це не відповідає статті 92 Конституції України, яка відносить питання організації і порядку діяльності Верховної Ради України до виключного регулювання законами (пункт 21 частини першої). Як відзначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 квітня 2008 року № 4-рп/2008 у справі про Регламент Верховної Ради України, «перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, передбачений цією нормою, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону».

Зазначене положення Закону не відповідає й нормам статей 6 і 19 Основного Закону України, за якими органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, здійснювати свої повноваження відповідно до законів України.

Положення Закону, про яке йдеться, викладено і без урахування низки рішень Конституційного Суду України, що за статтею 150 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України, в яких висловлено правову позицію стосовно Регламенту Верховної Ради України. Зокрема, Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що після набуття чинності Конституцією України питання щодо організації і порядку діяльності Верховної Ради України повинні вирішуватися виключно законами України, зокрема законом про регламент Верховної Ради України, який має прийматися за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання чинності (Рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 1998 року № 17-рп/98 у справі про утворення фракцій у Верховній Раді України, від 1 квітня 2008 року № 4-рп/2008 у справі про Регламент Верховної Ради України, ухвали Конституційного Суду України від 27 червня 2000 року № 2-уп/2000, від 11 травня 2007 рок у № 22-у/2007).

Ураховуючи викладене, пропоную відхилити Закон України «Про організацію і порядок діяльності Верховної України» як такий, що не відповідає Конституції України, низці рішень Конституційного Суду України, не забезпечує належного врегулювання питань організації і порядку діяльності парламенту.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

Відповідно до частини другої статті 94 Конституції України Президент України Віктор Ющенко повернув зі своїми пропозиціями Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» для повторного розгляду Верховною Радою України.

Представлятиме пропозиції Президента України під час розгляду Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України заступник Глави Секретаріату Президента України - Представник Президента України у Конституційному Суді України М.Ставнійчук.

ПРОПОЗИЦІЇ

до Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України»

На підпис Президентові України надійшов Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України».

Аналіз Закону, що надійшов на підпис, свідчить, що він відрізняється від одноіменного Закону, який 13 квітня 2007 року було повернуто Президентом України для повторного розгляду парламентом. Зокрема, одержаний Закон датовано 2 вересня 2008 року, він має номер 351-VI та підписаний Головою Верховної Ради України А.Яценюком. Закон же, що був повернутий Президентом України до Верховної Ради України для повторного розгляду, датований 22 березня 2007 року, має номер 822- V та підписаний Головою Верховної Ради України О.Морозом.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 7 липня 1998 року № 11-рп, термін «закон» вживається в частині четвертій статті 94 Конституції України у значенні юридичне цілісного і структурно завершеного нормативно-правового акта, який приймається Верховною Радою України відповідно до її конституційних повноважень (пункт 3 частини першої статті 85, стаття 92 Конституції України), і не означає за змістом окрему частину закону чи поправку до нього. Таким чином, усі реквізити закону, в тому числі дата прийняття, номер, підпис Голови Верховної Ради України, є його невід'ємними складовими.

З огляду на наведене Закон, який надійшов на підпис, не можна вважати Законом від 22 березня 2007 року № 822- V.

Тож, керуючись нормами статті 94 Конституції України, ураховуючи Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року № 11-рп, висловлюю до Закону України від 2 вересня 2008 року № 351-VI «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» такі зауваження та пропозиції.

1. Частиною четвертою статті 1 Закону встановлено, що організація і порядок діяльності тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії та тимчасових спеціальних комісій визначаються Конституцією України, названим та іншими законами України, Регламентом Верховної Ради України та прийнятими відповідно до них постановами Верховної Ради України. Згідно з частиною першою статті 24 Закону спеціальна слідча комісія діє на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені, зокрема, Регламентом Верховної Ради України та постановами Верховної Ради України.

Передбачений зазначеними положеннями Закону спосіб регулювання організації і порядку діяльності тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії та тимчасових спеціальних комісій постановами Верховної Ради України не відповідає частині п'ятій статті 89 Конституції України, за якою організація і порядок діяльності тимчасових спеціальних і слідчих комісій Верховної Ради України встановлюються законом, частині другій статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені, зокрема, Конституцією України.

Слід зауважити також, що з наведених положень Закону випливає, що Регламент Верховної Ради України приймається в іншій формі, ніж закон України. Такий підхід, зафіксований у Законі, не відповідає пункту 21 частини першої статті 92 Конституції України, за яким організація і порядок діяльності Верховної Ради України визначаються виключно законом, низці рішень Конституційного Суду України (зокрема, Рішенням від 3 грудня 1998 року № 17-рп/98 у справі про утворення фракцій у Верховній Раді України, від 1 квітня 2008 року № 4-рп/2008 у справі про Регламент Верховної Ради України, ухвалі від 11 травня 2007 року № 22-у/2007), в яких висловлено правову позицію, що Регламент, який унормовує організацію і діяльність Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання чинності.

2. Відповідно до частини першої статті 1 Закону тимчасова слідча комісія Верховної Ради України утворюється для здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. У частині другій статті 4 Закону визначено, що підставами для утворення такої комісії можуть бути повідомлення про порушення Конституції України, законів України органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими, службовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян стосовно питань, що становлять суспільний інтерес. При цьому наведений перелік питань має загальний характер, не є вичерпним, жодним чином не кореспондується з повноваженнями Верховної Ради України, визначеними Конституцією України. Не наведено в Законі і чітких критеріїв, за якими питання можуть бути визнані такими, що становлять суспільний інтерес, а отже, і не встановлено меж здійснення слідчими комісіями парламентського контролю, як т ого вимагає пункт 33 частини першої статті 85 Конституції України.

Ураховуючи норми частини другої статті 85, а також частини другої статті 19 Конституції України, з яких випливає, що Верховна Рада України здійснює лише ті повноваження, які віднесені до її відання, вважаю, що законом, який регулює питання організації і порядку діяльності тимчасових слідчих комісій, мають бути чітко визначені підстави створення тимчасових слідчих комісій, які б кореспондувалися з конституційними повноваженнями Верховної Ради України. Водночас має бути визначено і перелік питань, які не можуть бути предметом парламентського контролю шляхом проведення розслідування, в тому числі щодо діяльності судів зі здійснення правосуддя, встановлення винуватості конкретних осіб у вчиненні злочину, а також питань, які є предметом діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії.

Такими, що виходять за межі конституційних повноважень Верховної Ради України, є і повноваження тимчасових слідчих комісій, передбачені статтями 18, 19, 20, 37 Закону.

Зокрема, частиною другою статті 18 Закону пропонується наділити тимчасову слідчу комісію правом приймати рішення про вилучення необхідних для її розслідування документів, за винятком тих, які знаходяться у житлі особи. В разі відмови або ухилення посадових, службових осіб від надання зазначених документів член тимчасової слідчої комісії за її дорученням уповноважується вилучати такі документи у порядку, встановленому законом, у присутності представника (представників) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. У такий спосіб Закон допускає вилучення документів з володіння особи без вмотивованого рішення суду, що не відповідає нормам статей 30, 41 Конституції України щодо права на недоторканність житла чи іншого володіння особи та порядку примусового відчуження об'єктів приватної власності. Це стосується і статті 20 Закону, за якою члени тимчасової слідчої комісії мають право витребувати відповідні документи та матеріали.

Викликають заперечення й положення статей 19, 20, 37 Закону (щодо обов'язку надання свідчень чи пояснень посадовими, службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян та окремими громадянами тимчасовій слідчій комісії; щодо проведення розслідувань слідчою комісією та відповідальності за нез'явлення на засідання, відмову надання пояснень тимчасовій слідчій комісії; наділення комісії правом приймати рішення про застосування до осіб приводу, що забезпечується органами внутрішніх справ у встановленому законом порядку), що фактично наділяють органи Верховної Ради України повноваженнями правоохоронних органів, оскільки це порушує закріплений Конституцією України принцип поділу влади, а реалізація зазначених положень може призвести до порушень прав людини і громадянина.

3. Зауваження викликає й пропонований спосіб законодавчого регулювання діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії.

При законодавчому регулюванні питань, пов'язаних із процедурою усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, мала б бути врахована правова позиція Конституційного Суду України, сформульована у Рішенні від 10 грудня 2003 року № 19-рп/2003 у справі щодо недоторканності та імпічменту Президента України. У цьому Рішенні, яке за частиною другою статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, Конституційний Суд України дійшов, зокрема, висновку, що «встановлена Конституцією України процедура імпічменту є єдиним способом притягнення Президента України до конституційної відповідальності і за своєю правовою природою не аналогічна обвинуваченню особи відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України. Тому немає підстав вважати досудовим слідством проведення розслідування тимчасовою слідчою комісією, яка створюється парламентом».

За таких умов повноваження спеціального прокурора та спеціального слідчого мали б бути окремо визначені законом з урахуванням їх спеціального статусу, а не шляхом вміщення відсилки, як це зроблено в частині першій статті 26 та частині першій статті 27 Закону, до Кримінально-процесуального кодексу України, призначенням якого є визначення порядку провадження у кримінальних справах (стаття 1 Кодексу). Зазначене стосується й положень частини третьої статті 29 Закону щодо вимог до обвинувального висновку, який за наявності відповідних підстав готується тимчасовою спеціальною слідчою комісією.

4. Слід також наголосити на необхідності законодавчого визначення вимог до постанови Верховної Ради України про утворення тимчасової спеціальної комісії. Поширення на названу постанову вимог, які Законом передбачені для постанови про утворення тимчасової слідчої комісії (частина третя статті 4, частина четверта статті 31 Закону), вбачається неприйнятним, оскільки Конституцією України, зокрема її статтею 89, визначено різну мету утворення Верховною Радою України тимчасових спеціальних та слідчих комісій.

Ураховуючи викладене, пропоную прийнятий Верховною Радою України 2 вересня 2008 року Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» відхилити.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

комментировать новость

 

   

   

Украина: поход во все стороны

Украина: поход во все стороны Украина – страна, как известно, достаточно иррациональная, поэтому, по мнению многих, при оценке происходящего в ней необходимо учитывать некий символизм в тех или иных действиях. Важно это и при оценке первых 100 дней президента



Новости Украины, события в мире

Проминвестбанк: история одного кризиса  

В последние месяцы один из крупнейших (по активам и филиальной сети) банков Украины Проминвестбанк оказался в центре скандала, привлекая к себе, в общем-то, нездоровое внимание. В различных средствах массовой информации развернулась нешуточная кампания, в которой столкнулись давние сателлиты и противники председателя правления ПИБ и его же фактического владельца Владимира Матвиенко.



Юлия Тимошенко: бунт «косатки»

Юлия Тимошенко: бунт «косатки» Помните анекдоты времен специфических отношений между президентом США Биллом Клинтоном и практиканткой Белого дома Моникой Левински? «С Моникой надо кончать!», – говорит один американский аналитик шефу, доложив о секс-шумихе в



Новости Украины, события в мире

АНАЛИТИЧЕСКАЯ КАРТИНА ДНЯ 12 февраля 2009 года

УКРАИНА. ПИНЗЕНИК ВСЕ   Тимошенко спрашивают: - Почему вы причислили Ющенко к политикам-мародерам? - Потому что после оранжевой революции ему, как




© НОВОСТИ УКРАИНЫ, СОБЫТИЯ В МИРЕ ОБРАТНАЯ СВЯЗЬ ГОСТЕВАЯ КНИГА